The theatre project by the Ukrainian students of the short-term study programmes at the Theatre Faculty of the Janáček Academy of Performing Arts (JAMU). Premiere 19 June 2022 at 15.00       BIG REHEARSAL ROOM (6th floor), Theatre Orlí Street, Orlí 19, 602 00 Brno The performance is reflecting the current situation of Ukrainian students. Creative process was based on their ideas, feelings and dreams. Important tool to explore topics was physical and collective improvisation. It also became a part of the performance. Created by Kateryna Antonova Anastasiia Dudaryk Anastasiia Fedyk Kyrylo Kuklenko Volodymir Postupnyi Tamara Skorobohatko Vladyslav Solodun Nikolietta Svidzinska Yelyzaveta Sytnychenko Maria Tatarynova Stage Design, Costumes, Production Collective Light Design Jiří Müller Pedagogical Supervision Adéla Kratochvílová Dalibor Buš Adam Mašura Pavol Seriš Photo & Video Students from the Audiovisual Media and Theatre Department Graphic Design Jan Pohořelický Автор: Сергій Жадан Візьми лише найважливіше. Візьми листи. Візьми лише те, що зможеш сама нести. Візьми рушники та ікони, візьми срібні ножі, візьми дерев‘яні розп‘яття, золочені муляжі... Ми ніколи більше не повернемося сюди. Ми ніколи більше не побачимо наші міста. Візьми листи. Всі. До останнього злого листа. Нам ніколи не повернутись до наших нічних крамниць. Нам ніколи не пити з сухих криниць. Нам ніколи більше не бачити знайомих облич. Ми з тобою біженці. Нам з тобою бігти крізь ніч. Нам з тобою бігти вздовж соняшникових полів. Нам з тобою тікати від псів, спати поміж волів. Нам збирати воду в долоні, чекаючи в таборах, дратувати драконів на бойових прапорах. Друзі не вернуться, і ти не прийдеш назад. Не буде задимлених кухонь, не буде звичних посад, не буде сонного світла серед нічних осель, не буде зелених долин і заміських пустель. Буде розмазане сонце за плацкартним вікном. Буде холерна яма, залита вапном. Буде криваве взуття на жіночих ногах, вимучені вартові в прикордонних снігах, підстрелений листоноша з порожнім мішком, підвішений за ребро священик із безжурним смішком, цвинтарна тиша, гамір комендатур, списки загиблих, друковані без коректур, такі безкінечні, що навіть часу не стає шукати в них щоранку ім‘я своє. Verše: Sergej Žadan Vezměte jen to nejdůležitější. Vezměte dopisy. Vezměte jen to, co sami unesete. Vezměte ručníky a ikony, vezměte stříbrné nože, Vezměte dřevěné kříže, pozlacené sošky… My už se sem nikdy nevrátíme. My už naše města nikdy neuvidíme. Vezměte dopisy. Všechny. Až do posledního nemilého psaní. Nikdy se nevrátíme do našich nočních krámů. Nikdy už se nenapijeme z vyschlých pump. Nikdy víc nespatříme známé tváře. Vy a já jsme uprchlíci. Prcháme společně celou noc. Vy a já běžíme přes slunečnicová pole. Vy a já utíkáme před psy, abychom spali mezi dobytkem. Nabíráme vodu do dlaně, čekáme v táborech, Abychom dráždili draky na bitevních vlajkách. Přátelé se nevrátí a vy se nevrátíte. Nebudou zakouřené kuchyně, nebudou obvyklá posezení, Nebudou ospalá světla mezi nočními příbytky, Nebudou zelená údolí a předměstské stepy. Bude rozmazané slunce za oknem vlaku. Bude cholerová jáma, zasypaná vápnem. Budou zkrvavené boty na ženských nohách. Vyčerpaní strážci v pohraničních sněhových pláních, Zastřelený listonoš s prázdnou taškou, Za žebra visící kněz s bezstarostným úsměvem, Hřbitovní ticho, hluk na velitelství, Seznamy mrtvých, tištěné bez korektur, Tak nekonečné, že ani není čas Hledat v nich každý den svoje jméno. A young girl named Alice is falling through a deep rabbit hole, she is just ten feet tall. Everything around seems like a dream. Everything is so strange and familiar at the same time… According to some theories dreams may have the function to erase impressions that were not fully worked up, and ideas that were not fully developed during the day. In dreams material is either suppressed or deepened and included into memory… „If there is meaning in life at all, then there must be meaning in suffering.“ Viktor E. Frankl „An abnormal reaction to an abnormal situation is normal behavior.“ Viktor E. Frankl Based on real stories, dreams, Ukrainian modern poetry by Serhiy Zhadan and Iryna Vysokolian-Bielaia, the soviet play “Valentin & Valentina” by Mikhail Roshchin, and personal actor’s monologues.